Київський міський голова та голова КМДА Віталій Кличко завжди після антикорупційних журналістських розслідувань щодо своїх підлеглих робить вигляд, що нічого не знав про це. Взяти хоча б його реакцію на останнє гучне розслудівання щодо збагачення керівника Київського метрополітену Віктора Брагинського, який був на посаді 10 років, як і сам Кличко, та ще й був депутатом Київради від його партії ”Удар”. Купу елітної нерухомості, записаної на родичів Брагінського, Віталій Кличко назвав ”неприємним відкриттям”. Цікаво, що він скаже на земельні махінації його заступника Петра Оленича?
Знайомтесь, Оленич Петро Сергійович, з 2 квітня 2021 року — заступник голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень у сфері цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації. В структурі КМДА він знаходиться останні 7 років, три з яких перебував на посаді директора Департаменту земельних ресурсів — ”ласого” місця, на якому при бажанні та відсутності совісті можна добряче збагатитись. Оленич — все життя чиновник, власного бізнесу в нього ніколи не було. Але це не завадило йому ”дорости” до образу життя, не співмірного з життям державного службовця. Виявляється, це не дуже складно, якщо півжиття відповідати за управління землями комунальної й державної власності.
Як заступник Кличка Петро Оленич отримав півгектара під Києвом у подарунок
20 квітня 2015 року Петра Оленича призначили виконувачем обов’язків начальника Головного управління Державного земельного агентства в Київській області. Це сталось акурат після того, як його, начальника ГУ Держземагентства в Сумській області, звинуватили у дерибані на користь голови Сумської обласної державної адміністрації Володимира Шульги 110 гектарів землі під Сумами. Саме в час керування землями Київщини Петро Оленич став щасливим власником чотирьох земельних ділянок в селі Богдановка Броварського району. Але ні, він їх не купив за зарплату чиновника, йому їх… подарували.
Всі чотири ділянки розміром по 0,15 гектар кожна, знаходяться поруч на одній вулиці Новобогданівській і мають номери 10, 11, 17 та 21. Оленич отримав їх у власність впродовж одного тижня — з 20 по 28 січня 2016 року, коли він вже майже як рік керував Головним управлінням Держземагентства Київщини. Дарувальниками виявились чотири фізичні особи: Погребняк Ірина Сергіївна 1994 року народження, Мельниченко Людмила Олегівна 1992 року народження, Примак Олексій Юрійович 1990 року народження і Карпенко Яна Олександрівна 1991 року народження. Всі проживають в мікрорайонах Троєщина та Воскресенка в Києві. І всі ці люди отримали у приватну власність державні земельні ділянки в селі Богдановка за два місяці до того, як всі разом вирішили їх подарувати Петру Оленичу — три з них були зареєстровані 5 листопада 2015 року і четверта — 23 грудня.
Цікаво, чи не правда? Молоді люди віком від 21 до 26 років, ніяк наче не пов’язані між собою та з самим Петром Оленичем, отримавши з державної у приватну власність розміщені поруч на одній вулиці в одному селі земельні ділянки загальною ринковою вартістю близько 33 000 доларів США, разом вирішують подарувати їх керівнику київського обласного управління Держземагентства. Десь колись чули вже про таку благодійність?
Виглядає все так, що Петро Оленич, як вигодонабувач цієї історії, використовував своє службове становище з метою особистого збагачення, вивівши 6 тисяч квадратних метрів землі з державної власності у приватну підставним особам, які потім їх чи не в один день переписали на Оленича. Дані земельні ділянки присутні в його декларації, але там делікатно не вказане джерело їх отримання. Так само делікатно, до речі, чомусь не вказано в біографії Петра Оленича на офіційному сайті Київської міської державної адміністрації про його перебування на посаді в.о. начальника київського обласного Держземагентства. Невже саме через історію з земельними подарунками? Маємо надію, що НАЗК та НАБУ все ж таки зацікавляться цим.
Як Петро Оленич перетворював зелені зони на забудову
Земельні махінації в Сумській та Київських областях не стали вершиною успіху Оленича на його шляху до особистого збагачення. Справжня ”золота жила” відкрилась чиновнику з потраплянням в КМДА, а саме на посаду директора Департаменту земельних ресурсів у 2018 році. Тепер в руках досвідченого в земельних справах чиновника опинились столичні комунальні та державні землі, які не дають спокою великим київським забудовникам, так і готовим щедро заплатити за потрібне їм рішення.
Так, в жовтні 2019 року Департамент земельних ресурсів в порушення процедури (через місяць після закінчення строку оренди) подав на земельну комісію Київради подання за підписом Оленича, на підставі якого члени комісії без рішення Київради поновили ТОВ ”Будівельний світ” оренду ділянки у 1368 квадратних метрів на вулиці Звіринецькій 72 під будівництво багатоповерхового ЖК ”Едельвейс” з підземним паркінгом при тому, що дана земельна ділянка, згідно містобудівних умов та обмежень, мала статус – без права на капітальну забудову.
Підміною Департамент земельних ресурсів КМДА під керівництвом Оленича займався не раз. У 2020 році Оленич підписав пояснювальну записку до Київради щодо земельної ділянки площею 1,6193 га на вулиці Щусєва біля станції метро ”Сирець”, де наразі знаходиться зелена зона. В записці він зазначив, що це земля комунальної власності міста при тому, що насправді ця ділянка знаходилась в державній власності з цільовим призначенням — сквер. Таким чином Оленич фактично ”рейдернув” великий шмат землі в держави. Для чого? Аби в подальшому змінити цільове призначення цієї ділянки.
Як писали ”Наші гроші”, на публіку в Київраді розробляли проект рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою під зелену зону для комунального підприємства ”Київзеленбуд” на цій ділянці. Але паралельно з цим департамент Оленича в тіні розробив і зареєстрував в Державному земельному кадастрі проект земелеустрою цієї землі… під житлову забудову. Наразі в ДЗК цільове призначення цієї ділянки під номером 8000000000:91:009:0029 звучить як ”для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об’єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури”. Тим часом проект рішення про дозвіл ”Київзеленбуду” влаштувати там сквер з якимось часом в результаті був відкликаний Петром Оленичем з розгляду Київради. Такою махінацією більше 1,5 га парку документально зі скверу перетворились на черговий житловий комплекс.
Цікаво, що в усіх випадках Оленичу завжди вдавалось залишатись в тіні. Навіть коли правоохоронці зацікавились історією з ділянкою на Щусєва, то питання ставили безпосередньому начальнику Оленича — заступнику голови КМДА Миколі Паворознику, а саме йому вручали підозру. Хоча підписи під документами ставив Оленич.
Але так ”щастило” Оленичу не завжди, бо за час свого перебування на посаді начальника земельного департаменту КМДА він встиг ще багато. Наприкінці 2018 року Київрада з його подання прийняла Міську цільову програму використання та охорони земель Києва на 2019-2021 роки, згідно якої відповідальним виконавцем програми та головним розпорядником коштів на її реалізацію було визначено департамент Оленича. Коштів було виділено майже 1,5 млн грн. За ці гроші платників податків департамент мав провесту інвентаризацію київської землі, більшу частину з них, 1,28 млн грн у 2019 році мали бути витрачені на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та наповнення Державного та міського земельного кадастру.
Був лише один нюанс — все це вже було зроблено у рамках попередньої програми на 2016-2020 роки. Тобто Оленич ”продав” депутатам ті ж послуги, що вже були надані його попередниками. В результаті гроші були виведені через ряд комунальних підприємств і ТОВ, і далі зникли: ані грошей, ані інвентаризації. Тому цією справою зайнялось Головне слідче управління Національної поліції України, яке проводить наразі досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000000468 за фактом розтрати посадовими особами Департаменту земельних ресурсів КМДА коштів місцевого бюджету по частині 5 статті 191 Кримінального кодексу України.
А от в історії з забудовою парку ”Нивки” НАБУ та САП навіть встигли повідомити Оленичу про підозру у зловживанні службовим становищем. Згідно з даними слідства, директор Департаменту земельних ресурсів Петро Оленич знову вдався до підміни, яка призвела до виведення зеленої зони під житлову забудову. У 2019 році Оленич подав на розгляд Київської міської ради проект землеустрою ділянки площею 0,6 га на території парку ”Нивки”, що передбачав її забудову. У пояснювальній записці до проекту Оленич зазначив, що ділянка не належить до природно-заповідного фонду, що, звісно, не відповідало дійсності та легко спростовувалося інформацією з бази міського земельного кадастру, яка перебувала у віданні департаменту.
Як наслідок, Київрада погодила рішення про надання частини парку ТОВ ”Українська марка” під будівництво житлово-офісного комплексу, а жителі Києва втратили право користуватися нею як об’єктом природно-заповідного фонду. Почалася вирубка дерев та будівництво, яке на сьогодні призупинене правоохоронцями. Північний апеляційний господарський суд скасував рішення міськради, визнавши його незаконним, а договір оренди визнано недійсним. А Петро Оленич, нарешті, у листопаді 2023 року за свої дії отримав підозру.
Як Петро Оленич веде красиве життя під час війни
Впевнені, що це — ще далеко не всі незаконні справи, якими займався Петро Оленич, керуючи земельним департаментом КМДА і які стали на сьогодні відомі. Для того, аби впевнитись, що махінації з землею на Звіринецькій, на Щусєва та в парку ”Нивки” Оленич здійснював не за звичайне ”дякую” від забудоваників, достатньо проаналізувати його офіційні доходи та витрати. І побачити в них великий пробіл, який нічим пояснити.
Для початку слід сказати, що дружина Петра Оленича Ірина Бісик — така сама чиновниця все життя, як і її чоловік. Була помічницею міністра юстиції Олександра Лавриновича, якого підозрюють сьогодні у держзраді, потім з 2016 по 2019 рік — заступницею керівника Управління захисту персональних даних Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а далі перейшла в Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство ”Спецтехноекспорт” на посаду директора з правових питань.
Станом на 2016 рік, коли з’явилась перша декларація Оленича як кандидата на посаду в КМДА, при річному доході його родини (разом з його дружиною) в 37 тисяч доларів вони мали грошових активів на 83 тисячі доларів. Сьогодні ж заступник Кличка має заощаджень вже приблизно на 7,5 млн грн.
| Рік | Доходи (доларів США) | Грошові активи (доларів США) |
| 2016 | 36 930 | 83 000 |
| 2017 | 23 500 | 100 000 |
| 2018 | 40 300 | 116 000 |
| 2019 | 52 400 | 104 000 |
| 2020 | 112 650 | 171 000 |
| 2021 | 165 500 | 244 501 |
| 2022 | 93 450 | 222 790 |
| 2023 | 34 000 | 190 058 |
Основний приріст заощаджень спостерігається в 2020 році, коли сім’я Оленича нібито змогла відкласти 67 тисяч доларів США при зароблених сукупно 112 650 доларів США. Тобто витратити за рік Оленич з дружиною при такій, заявленій ними в декларації арифметиці, мали 45 тисяч 650 доларів.
Але ж. За даними Реєстру речових прав на нерухоме майно, Ірина Бісик 8 жовтня 2020 року придбала земельну ділянку площею 1153 квадратних метри у селі Нові Петрівці під Києвом. Договірна ціна покупки склала 11 тисяч 950 доларів (283 211 грн), що в 4,5 рази нижче за її ринкову вартість, яка станом на сьогодні становить 50 тисяч 700 доларів.
Крім того, виходячи з даних декларацій Ірини Бісик, з 2020 року вона орендувала будинок площею 133,6 квадрати, розташований за адресою село Нові Петрівці, вулиця Будівельників перша, 11 (через ділянку від придбаної нею). Оренда даного об’єкта коштує від 39 до 50 тисяч гривень на місяць, тобто 1450 – 1860 доларів США.
Таким чином, фактично у 2020 році сім’я Оленича лише на придбання землі та оренду будинку в Нових Петрівцях мала витратити приблизно 73,5 тисяч доларів. Це вже на 30 тисяч доларів більше, ніж задекларовано, але ж якось вони з двома дітьми мали ще цілий рік жити, харчуватись та вдягатись.
2021 рік для родини тоді вже заступника Віталія Кличка став ще успішнішим. При сукупному заробітку в 165 500 доларів США заощадження збільшилися на 73 тисяч доларів. Але при цьому родина Оленича продовжила придбання нових актівів. Ще одну земельну ділянку розміром 769 квадратних метрів в тих же самих Нових Петрівцях (кадастровий номер 3221886000:03:165:6221) дружина Оленича придбала 22 березня 2021 року за 2573 доларів згідно з декларацією при ринковій її вартості у 33 тисячі 800 доларів.
Також Ірина Бісик в 2021 році купила нове авто Volkswagen Arteon 2021 року випуску за 54 тисячі доларів. Окрім того, родина почала будівництво будинку на придбаній ділянці в Нових Петрівцях, на що, за підрахунками від його ринкової вартості та строків будівництва, заступник Кличка мав витратити не менше 100 тисяч доларів. Знову ж таки, не враховуючи витрати на їжу, транспорт, побут і так далі нелегальні доходи Оленича могли становити понад 100 тисяч доларів за рік.
За військовий 2022 рік сім’я фактично позначила витрати на суму 115 тисяч доларів. При цьому Оленич практично закінчив будівництво будинку, а отже витратив за рік ще близько 100 тисяч доларів, все також орендував будинок (22 800 доларів), купили в квітні 2022 року ще одне авто Volkswagen Arteon,2021 року за 34 тисячі доларів, і, таким чином, мабуть, знову пішли у мінус, який міг покритись лише за рахунок нелегальних доходів чиновника.
До слова, офіційну вартість новозбудованого будинку загальною площею 202 квадратних метри, якому в лютому 2023 року було присвоєно адресу с. Нові Петрівці, вулиця Будівельників перша, 15, родина Петра Оленича також занизила у 3,5 рази, зазначивши в декларації його вартість у скромні 75 тисяч 630 доларів (2 млн 840 тисяч грн) при його ринковій вартості станом на 2024 рік у 260 тисяч доларів США.
Не дивлячись вже на зібраний власний автопарк з двох новеньких Volkswagen Arteon, Оленич у розпал війни вирішив витратитись на ще одне, і взяв у користування Tesla Model Y 2022 року випуску — видно, приїжджати на ”Теслі” в новий будинок йому видається більш елітним, ніж на Volkswagen. Скільки він витрачає на оренду авто, що коштує 43 тисячі доларів, заступник Кличка не вказав у своїй декларації. Хоча, можливо, і не скільки (тоді в НАЗК мають з’явитись питання), бо бере це авто в користування він в свого радника та директора Департаменту інформаційно-комунікаційних технологій КМДА Олега Половинко. Який, до речі, як і його шеф, живе явно не на зарплату у 370 тисяч грн на рік, маючи великий маєток у 632 квадратних метри, кілька земельних ділянок, квартир (одна з яких у Нідерландах) та ще одне авто JAGUAR I-PACE.
Петру Оленичу вистачило грошей і на закордонні відпустки під час війни
Людина, яка хоч раз скористалась своєю владою та службовим становищем заради свого особистого блага, найчастіше потім вже не може зупинитись. Судячи з усього, це сталось і з Петром Оленичем. До нового будинку під час війни і декількох автомобілів для повного щастя не вистачало ще якісних закордонних відпусток.
За нашими даними, з початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, коли всім військовозобов’язаним був заборонений виїзд закордон, Оленичу якимось дивом вдалось здійснити аж 8 подорожей, переважно в Європу. То це був ”лонг-вікенд”, то повноцінна відпустка на тиждень чи 10 днів, іноді такі поіздки він дозволяв собі через місяць, іноді кожного місяця.
На новорічні каникули 2022-2023, наприклад, він 24 грудня виїхав через пункт пропуску ”Краківець” і повернувся в Україну аж 8 січня. Підстави для таких виїздів Оленича наразі не встановлені. Але що цікаво: остання його подорож сталась 12-17 червня 2023 року. В серпні ж 2023 року, як відомо, ДБР затримала чиновника Київської міської військової адміністрації, який за гроші організовував незаконний виїзд за кордон. Примітно, що після цього досі Оленич закордон більше не виїжджав.
Як це, нажаль, вже прийнято в нашій країні, корупційні скандали часто не викидають людину з системи, а, навпаки, лише підштовхують її вище по кар’єрній драбині. Петро Оленич був задіяний в земельних схемах як мінімум ще в часи роботи в Сумській області в 2016 році. Отримання ним у подарунок одним махом чотирьох земельних ділянок у більше ніж півгектара під Києвом не викликало ні в кого жодних запитань. Навпаки, після цього ”цінний кадр” потрапляє в КМДА, де вже ”розходиться” наповну.
Це ще раз свідчить про те, що, по-перше, антикорупційна система в Україні настільки недосконала, що не помічає того, що лежить на поверхні. В будь-якій західній країні така людина як Оленич вже давно була б викинута подалі від державних органів і бюджетних коштів. По-друге, історія Петра Оленича свідчить про те, що сама система державної влади побудована так, що такі як Оленич в ній — не те, що небажані, а навпаки, бо збагачуються в цій системі, продаючи свої повноваження, не особи, а вся система і всі її члени — він радників до міських голів. В іншому випадку, Віталію Кличко, чому Петро Оленич тоді досі не звільнений?